З дванадцяти років залишився сиротою і виховувався у Лисенків. Мати Старицького походила з цієї родини. Опікуном Михайла був Віталій Лисенко, син якого Микола став засновником української національної музики. Хлопці були майже однолітками і потоваришували. Вони разом вчилися у Харківському, потім Київському університеті, були учасниками київської Громади, власним коштом заснували та утримували недільні школи, разом розвивали український театр.
У 1950
році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини з метою
залучення уваги людей в усьому світі до Загальної декларації прав людини як до
загального ідеалу для всіх людей і народів. Нині чимало країн включають основні
положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.
В
бібліотеці оформлена виставка-інформація “Я маю право знати”. Користувачам цікаво і корисно дізнатися про свої права,
обов’язки та відповідальність згідно чинного законодавства України та
Декларації ООН про права дитини, адже дуже часто наші повсякденні вчинки мають
правові наслідки.
За отриманням консультації та захистом своїх прав звертайтеся також до відділу
“Глибоцьке бюро правової допомоги”
Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
або за телефоном (03734) 2-41-40), 0988390729, 0955360786, 0979218018.
Також можна скористатися послугою Skype, набравши
«Глибоцьке бюро правової допомоги», або «hlybotske@legalaid.cv.ua».
Цей зал справді наповнений болем і горем. Сотні фото наших односельчан. Зберігаються записані спогади свідків та учасників тих подій. Кожен куточок тут було детально продумано. Це тьмяне світло, яке проникає через вікно залу – це мрія про повернення додому. На жаль, їхня надія обмежувалася гратами на вікнах та колючим дротом.
Сьогодні ми схиляємо голови, віддаючи шану тим, хто загинув чи постраждав від тоталітарного режиму за свою свободу, національність, віру, політичні переконання та громадянську позицію. Ми згадуємо, щоб знати, пам’ятаємо, щоб не повторити страшну трагедію, яку довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові, зокрема нашим односельчанам, на шляху до незалежності
То ж запрошуємо всіх бажаючих відвідати наш музей і ознайомитися з матеріалами, зібраними гуртківцями-музеєзнавцями нашого села під керівництвом керівника гуртка «Юні екскурсоводи-музеєзнавці» Глибоцького ЦТКСЕУМ Гищук
Лідії Петрівни та директора музейного комплексу на громадських засадах Вінтоник Ольги Георгіївни.
Щороку
3 грудня у світі відзначається Міжнародний день інвалідів, який проголошено
Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році.
Цей
день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до
людей з особливими потребами. У світі налічується понад 1 мільярд людей з
інвалідністю, що приблизно становить 15% населення усього світу.
На їхню долю випали важкі випробування,
однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу та непохитну віру
в життя.
Інвалідність
- це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають
повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і
навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми,
які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого
суспільства. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися
над непростою долею людей з вадами здоров’я, не повинні забувати про те, що поруч з нами живуть люди
з обмеженими можливостями, і вони потребують допомоги і уваги.
Тож не
залишаймося байдужими!
В
бібліотеці експонується книжкова виставка:
"Раз
добром зігріте серце,
вік не
охолоне"
Тут
представлено нові законодавчі документи з питань життєдіяльності інвалідів,
інформація про медико-реабілітаційні центри в Україні і за кордоном, про
соціальні, психологічні і педагогічні заклади, які займаються проблемами
інвалідів та інші матеріали.
Кожний
громадянин України має права гарантовані Конституцією нашої держави.
ВІЛ-позитивні люди – громадяни нашої країни, права яких також захищає держава.
Вони мають усі права громадянина на: освіту, роботу, відпочинок і дозвілля,
толерантне ставлення, повагу, повноцінне життя!
Неможливо
інфікуватися ВІЛ у побуті, через посуд, постіль, рушники, під час обіймів,
рукостискань і від укусів комах, що підтверджує безпечність спілкування із
ВІЛ-інфікованими людьми.
Розвиток епідемії потрібно зупинити і
повернути назад. Це завдання мають вирішувати усі. Уже зараз є певні успіхи
щодо продовження життя хворих на СНІД, намічаються тенденції позитивного
ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Всі разом ми зможемо привернути
увагу до цієї проблеми та подолати епідемію якомога швидше, чим збережемо
здоров’я своє та своїх близьких і рідних.
Відкрийтесь, небеса!
Зійдіть на землю!
Всі
українські села, присілки, хутори,
Повстаньте
всі, кому сказали: вмри!
Засяйте
над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті
 |
невигасний Собор!
…Це
22-й рік…
…Це 32-й рік…
…Це
46-й рік…
Голодомор, Голодомор, Голодомор!...
У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.
Голодомор
1932-1933 років - одна з найтрагічніших сторінок української історії, яка
поглинула мільйони безневинних, - не підлягає забуттю…
Не забудемо 28 листопада 2020 року поставити на підвіконня запалену свічку, як символ пам’яті і тепла наших сердець, у яких генетично закладена велич і сила могутньої душі і сили волі.
«
Зміст усієї творчості О. Кобилянської – се музика…
Ся
музика не усипляє, а вічно нагадуючи
про
красний світ, про гармонію, красу, – нагадує
тобі самого тебе і твій головний обов’язок:
боротьбу
за твою красну душу»
М.
Євшан
27 листопада - 157 років від дня народження славетної української письменниці родом з Буковини Ольги Юліанівни Кобилянської (1863 - 1942).
27
листопада 1863 року в містечку Гура-Мора в Південній Буковині народилась
видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У дитинстві вона мріяла бути
акторкою, але обрала професію за покликом серця – бути письменницею.
Серед
сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою
виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей,
новаторських і змістом, і формою. В
центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі –
психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет
людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.
Українська
письменниця, учасниця жіночого руху на Буковині, Ольга Кобилянська стала однією
з найосвіченіших жінок свого часу. Вона перекодувала українську літературу,
наповнивши її образами інтелігентної та вольової жінки, яка вийшла за рамки світоглядних обмежень, зумовлених вихованням
та соціальними стереотипами.
Літературну
діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькою мовою.
Перший художній твір українською мовою повість «Людина» був надрукований 1895
р. у журналі «Зоря». Пізніше з’явилися оповідання й повість «Він і Вона»
(1895), “Царівна” (1896), “Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898). Одним
з найпоетичніших творів вважається лірично-романтична повість “В неділю рано
зілля копала” (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не
ходи, Грицю, та й на вечорниці». Протягом 1915-1923 рр. Кобилянська пише нитку
новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори як «Лісова
мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Помітним явищем в історії
української прози став роман «Апостол черні» (1926 р ), у якому на широкому
суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та
народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.
І насамперед ім’я Ольги Кобилянської
асоціюється з її повістю «Земля». Тема братовбивства, відображена ще в Біблії,
одержала в української письменниці настільки високе соціально-трагічне
звучання, що «Земля» стала явищем не лише вітчизняної, а й світової літератури.
З
1927 року в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів
Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй
була призначена урядом пенсія, що дала письменниці можливість поліпшити
матеріальний стан та придбати власний будинок, в якому письменниця прожила
останні роки свого життя.
Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в
Чернівцях.
