Ясна зірка Буковини

« Зміст усієї творчості О. Кобилянської – се музика…

Ся музика не усипляє, а вічно нагадуючи

про красний світ, про гармонію, красу, – нагадує

 тобі самого тебе і твій головний обов’язок:

боротьбу за твою красну душу»

М. Євшан

27 листопада - 157 років від дня народження славетної української письменниці родом з Буковини Ольги Юліанівни Кобилянської (1863 - 1942).

27 листопада 1863 року в містечку Гура-Мора в Південній Буковині народилась видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У дитинстві вона мріяла бути акторкою, але обрала професію за покликом серця – бути письменницею.

Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою.  В центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі – психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.

Українська письменниця, учасниця жіночого руху на Буковині, Ольга Кобилянська стала однією з найосвіченіших жінок свого часу. Вона перекодувала українську літературу, наповнивши її образами інтелігентної та вольової жінки, яка вийшла за рамки  світоглядних обмежень, зумовлених вихованням та соціальними стереотипами.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою повість «Людина» був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Пізніше з’явилися оповідання й повість «Він і Вона» (1895), “Царівна” (1896), “Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898). Одним з найпоетичніших творів вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала” (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Протягом 1915-1923 рр. Кобилянська пише нитку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р ), у якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.

   І насамперед ім’я Ольги Кобилянської асоціюється з її повістю «Земля». Тема братовбивства, відображена ще в Біблії, одержала в української письменниці настільки високе соціально-трагічне звучання, що «Земля» стала явищем не лише вітчизняної, а й світової літератури.

З 1927 року в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом пенсія, що дала письменниці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, в якому письменниця прожила останні роки свого життя.

   Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях.