Віртуальні виставки

24 серпня - 30 років з Дня Незалежності України

«Визначний митець, родом 

із Старого Вовчинця»

ЛЕОН КОПЕЛЬМАН

1904–1982

Леон Озіасович Копельман — графік і живописець. Член Спілки художників України.

Народження: 25 травня 1904 р., село Старий Вовчинець

Старововчинецькому музею ім. І. К. Топало – 60!

…Народ, який не знає і не шанує свого минулого,

 не має і свого майбутнього»

Варниця - біль в наших серцях

Урочище Варниця відоме, передусім, як одна з найстрашніших сторінок в історії Буковини і насамперед Глибоччини. Саме тут на початку 40-х років минулого століття радянські військові розстріляли наших земляків, які намагалися перетнути кордон з Румунією, а рухав людьми страх перед радянським режимом. 

Спільний біль кличе нас сюди, щоб схилити голови перед пам’яттю полеглих 1 квітня 1941 року.

Голодомор 1932—1933 pp. — штучний голод, організований тоталітарною владою СРСР, акт геноциду стосовно Українського народу.

Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації.

Згідно з Указом Президента України, починаючи з 2000 р. у четверту суботу листопада в нашій державі щорічно відзначається День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій.

Пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років присвячена віртуальна книжкова виставка " Біль нашої пам’яті""

24 серпня - 25 років з Дня Незалежності України

День Незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Ця знаменна дата навіки ввійшла золотою сторінкою в історію нашої держави, започаткувала нову епоху в житті народу, законодавчо закріпила його вікові змагання за свободу та незалежність, демократичні прагнення до національного відродження, економічного зростання, культурного і духовного піднесення.

Юрій Адальбертович Федькович
(1834-1888)

      Юрій Адальбертович Федькович - визначний український письменник і культурно-освітній діяч національного відродження українців Буковини.

      Народився у с.Сторонець-Путилів на Буковині (тепер Путила - районний центр Чернівецької області) в сім'ї управителя поміщицьких маєтків, шляхтича за походженням Адальберта Гординського де Федьковича та Анни, вдови по священику Дашкевичу. Хлопця хрестили за латинським обрядом і дали йому два імені - Осип та Домінік. 

  Пізніше, уже в зрілому віці (1863 р.), він перейшов на православ'я і взяв собі ім'я Юрій, яке стало основним. Початкову освіту здобув приватним способом у домашніх умовах. У 1846-1848 рр. навчався у німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях. У 1849-1852 рр. вивчав землемірську та аптекарську справи в Молдавії (Ясси, Нямц). З 1852 до 1863 року служив у австрійській армії, мав чин лейтенанта. У 1859 р. брав участь в австро-італо-французькій війні, у зв'язку з цим перебував у Північній Італії (Трієст, Венеція, Брешчія, Верона, Бергомо). У 1863 р. через хворобу очей залишив військову службу, оселився в рідному селі Сторонці-Путилові. У 1866 р. був обраний війтом (старостою) Сторонця-Путилова. У 1869-1872 рр. працював шкільним інспектором Вижницького повіту на Буковині, у 1872-1873 рр. - редактором популярних книжок у товаристві "Просвіта" у Львові. З 1876 до останніх днів свого життя жив і працював у Чернівцях. З 1885 р. до початку січня 1888 р. редагував першу на Буковині українську газету - "Буковина". Помер 11 січня 1888 р. Похований у Чернівцях.

Іван Миколайчук: білий птах з чорною ознакою

Село Чортория Чернівецької області – батьківщина українського кіноактора, сценариста і режисера Івана Васильовича Миколайчука. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно. Жоден українським фільм 60 – 70х років ХХ століття не обходився без його участі. Ось що казав про Миколайчука Сергій Параджанов: «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко».

Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у Чорториї, помер 3 серпня 1987 року у Києві.

За своє життя зіграв ролі у багатьох фільмах, найвідоміші серед яких роль Тараса Шевченка («Сон», 1964 рік), Івана («Тіні забутих предків», 1964 рік), Давида Мотузки ("Бур'ян", 1966 рік), Василя («Пропала грамота», 1982 рік), Петра («Білий птах з чорною ознакою», 1971 рік). В останньому він був також співавтором сценарію. Крім того, у 1979 році Миколайчук поставив фільм «Вавилон-ХХ» за романом Лебедина, в якому він був також автора музичного оформлення та зіграв роль Фабіана, а у 1982-му – кінострічку «Така пізня, така тепла осінь» у співавторстві з В. Коротичем.

В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців, проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли. Тодішні комуністичні вважали його націоналістом.

А державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно у 1984 році.

Війні немає забуття

                                                                                      Нехай вічний вогонь на могилах горить,

                                                              Перед ними завжди на коліна ставайте.

                                                             Пам'ятайте живих і померлих солдат,

                                                            Схиліть голову – шану віддайте!              

     Чорнобильська трагедія

 Сьогодні,  26 квітня 2016 року, виповнюється 30 років зі дня Чорнобильської трагедії – аварії на атомній енергетичній станції, яка забрала життя та ушкодила здоров’я багатьох людей. Аварія на ЧАЕС сталася в 1:23, 26 квітня на 4 енергоблоці, вибух повністю зруйнував реактор. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися, суміш з розплавленого металу, піску, бетону і фрагментів палива розтеклася по підреакторним приміщенням. Аварія розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

     26 квітня — не лише День національної жалоби, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації. Спасибі Вам за мужність і героїзм, за високу громадську відповідальність, за самопожертву своїм здоров’ям заради нас. Нехай ніколи Ви не будете забуті. Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас щодня, щохвилини, завжди.

 

Тарас Григорович Шевченко - велика

і невмируща слава українського народу.

«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира… Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись».

                                                                                                                                        О. Гончар