29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового

 

29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового, улюбленого багатьма поколіннями відомого українського поета-гумориста і сатирика, лавреата премії імені Остапа Вишні, першого лавреата премії імені Петра Сагайдачного  (1922-2004).

Він був справді народним, улюбленим, умів навіть в лаконічній мініатюрі передати смак народної душі. Гуморески Павла Глазового входили до репертуару народних артистів України Андрія Сови, Ніли Крюкової, Анатолія Литвинова і входять до репертуару Анатолія Паламаренка.

Його іскристий гумор і влучне слово часто мали характер народного анекдоту.

Поет є автором 13 книжок сатири і гумору, восьми книжок для дітей.

27 жовтня День української писемності і мови

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

© Ліна Костенко

27 жовтня День української писемності і мови.

Відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського  дата святкування Дня української писемності та мови  перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

Традиційно цього дня відбудеться радіодиктант національної єдності. Авторкою радіодиктанту-2023 стала українська поетеса і перекладачка Катерина Калитко. Назва тексту - "Дороги України".

Текст читатиме актор і режисер Олексій Гнатковський, якого ми нещодавно бачили у фільмі Олеся Саніна "Довбуш", де він зіграв брата головного героя.

Долучаймося до написання радіодиктанту, хто матиме змогу.

 А бібліотека запрошує ознайомитись з книжковою виставкою "Говори українською, бо ворог не може"

 

351 рік Пилипу Орлику

 

351 рік тому,  21 жовтня 1672 р. (за іншими даними  11 жовтня), народився Пилип Орлик - видатний український державний, військовий і політичний діяч, гетьман України, співавтор "Угод та Конституційних прав і вольностей Війська Запорозького" - документ, який пізніше дістав назву "Конституція Пилипа Орлика".

"Навчався Пилип Орлик у Вільнюсі в Єзуїтському колегіумі, згодом – у Могилянській академії в Києві, де вивчав латинську мову, стилістику, риторику, філософію та поезію. Одруження в Полтаві з донькою козацького полковника Анною Герцик відкрило йому двері до правлячої державної еліти.

З 1707 року був генеральним писарем війська Запорозького, а після поразки в Полтавській битві 1709 року і смерті Мазепи – обраний гетьманом. Французький посол у Константинополі Дезайєр, котрий мав зустріч з Орликом невдовзі після обрання його (Орлика) гетьманом, доповідав міністрові закордонних справ Торсі: "Новий запорозький гетьман – людина з розумом і освітою. Він гарно тримається, зовсім молодий (38 років). Гетьман казав мені, що впевнений у визволенні України з-під москалів. Він прохав протекції для своєї нації й його християнської величності, кажучи, що в інтересах Франції, аби Порта розпочала війну з мскалями".

У боротьбі проти Росії Орлик уклав союз з Османською імперією і Кримським ханством.

Помер гетьман в Парижі, в маєтку старшого сина – генерала Григорюса Орлі (Григорія Орлика) у віці 70 років. Як зазначив відомий історик Дмитро Дорошенко, "Орлик старався використати кожну нагоду, кожен міжнародний конфлікт на сході Європи, щоб тільки поставити українську справу на порядок дня. Але всі старання великого українського патріота були даремні. Московське царство після полтавської перемоги зробилося могутньою державою, Російською імперією, яка посіла провідне місце в північній і східній Європі".", - УКРІНФОРМ.

Депортація населення Західної України

 

21 жовтня 1947 р. пройшла наймасовіша депортація населення Західної України. За один день до Сибіру і Казахстану було вивезено понад 75 тисяч українців.

"Після завершення радянсько-німецької війни, діяльність Української повстанської армії спрямовувалась проти радянських владних структур. Занепокоєне складною ситуацією в Західній Україні, політичне керівництво СРСР постійно шукало нові форми нейтралізації повстанського руху. Саме депортація стала потужним та ефективним інструментом для розправи з «інакомисленням» українців.

У 1944-1946 роках з теренів Західної України у віддалені місцевості СРСР було депортовано 14728 родин учасників національно-визвольного руху. Проте партійне керівництво вимагало від силових структур не зупинятися на досягнутому. Найбільша депортація населення із Західної України відбулася 21 жовтня 1947 року. Вона увійшла в історію під кодовою назвою операція "Захід".

Операція розпочалась у Львові о другій годині ночі: в помешкання львів’ян вривалися військові й після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого цілі сім’ї у вантажівках доправляли на залізницю. З 2 до 4 години ночі те саме спіткало жителів Рава-Руської, Жовкви, Бузька, Городка, Яворова. На Буковині, Волині, Івано-Франківщині, Рівненщині, Тернопільщині все розпочалось о 6 годині ранку. Під час виселення силовики вилучали зброю, націоналістичну літературу і антирадянські листівки, брали у полон учасників підпілля. Майно виселенців конфісковувалось та передавалось у державну власність. Протягом доби в Західній Україні виселили 26 682 родини або 76 192 осіб: 18866 чоловіків, 35152 жінки та 22174 дитини.

Наступного дня перші потяги вирушили до віддалених районів СРСР. На всіх депортованих чекали каторжні роботи на копальнях та в колгоспах Сибіру. Операція «Захід» стала однією з найбільш масових і короткотермінових депортацій західних українців. Проте вона була не першою і не останньою. Загалом з 1944 по 1953 рік в Західній Україні було репресовано понад 500 тис. осіб, заарештовано близько 134 тис., вбито 150 тис., виселено за межі України на довічний термін понад 200 тисяч людей.", - УКРІНФОРМ.

Зірка Мензатюк

 

21 жовтня день народження Зірки Мензатюк - чудової української письменниці, казкарки, журналістки, лавреатки численних літературних премій і відзнак, зокрема літературної премії імені Наталі Забіли, імені Івана Корсака (за роман "Як я руйнувала імперію") (https://www.facebook.com/zirkamenza).

Мудрі і світлі казки й оповідання письменниці люблять не лише діти, а й дорослі.

"Від книжок української письменниці Зірки Мензатюк шовковіє трава, видзвонють дзвони наших древніх храмів, вродливими і зрозумілими стають слова.", - відгукнулася про творчість письменниці Галина Дацюк.

Народилася майбутня письменниця в с.Мамаївці на Буковині. 

Ще школяркою Зірка Мензатюк почала писати. Її вірші друкуватися в газетах. Навчалася на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, який закінчила з червоним дипломом.

Близько десяти років працювала кореспонденткою в періодичних виданнях, з 1988 р. почала писати художні книжки. Письменниця прославилася завдяки яскравим і захоплюючим дитячим книжкам, наповненим веселими пригодами, чарівними персонажами й істинно українськими мотивами.

"Колись я збиралася написати оповідання «Жертва синами».  То найважча жертва. Важча, ніж собою. Нині її платять українські матері.

Колись я міркувала (у глухий радянський час, без просвітку свободи), чи варто вчити доньку любити Україну - передавати  їй цей біль, цю тугу, цю надію без надії? Насправді воно від тебе не дуже то й залежить. Донька сама йде тим же шляхом. Без спонукання. За власним вибором.  А тепер і внучка у цій же борні.  Так, важко. Але не марно. ", - Зірка Мензатюк.

Многая літа!

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Іван Драч

 

17 жовтня виповнилося б 87 років Івану Драчу - поету, драматургу, кіносценаристу, перекладачу, Шевченківському лавреату, першому голові Народного руху України, Герою України, знаковій фігурі українського культурного простору (1936-2018).

"Поезія Івана Драча у 1960-і роки стала таким свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не тільки до української поезії й української літератури, а ширше - взагалі до всього українського.", - Іван Малкович.

"За своє життя він устиг створити стільки, скільки вистачило б на декілька людських життів, реалізувавши власну життєву програму по максимуму. Повагу викликає не тільки кількість зробленого Драчем, але й якість. Митець ніколи не опускався нижче певного рівня, не був помічений у халтурі.

Поет Іван Драч - це легка іронія та філософічність без занудства. Він – справжній інтелектуал, що широко і в кольорах бачив світ і тонко розумів його. Але, мабуть, найголовніша риса Івана Драча – це чесність. Він був чесним комуністом, чесним політиком, і залишався просто чесною людиною, а це неабияка чеснота за будь-яких часів. Вона - на вагу золота, так само, як і її носії.", - @Укрінформ

Іван Драч видав 20 поетичних збірок. За його сценаріями було створено низку культових фільмів - "Пропала грамота", "Криниця для спраглих", "Камінний хрест".

Народився Іван Драч в с. Теліженці на Київщині. Перший його вірш з’явився у 1951 р.

У 1959–1963 роках навчався на філологічному факультеті КДУ імені Т. Шевченка.

Дебютував на початку 1960-х років, коли  "Літературна газета" опублікувала його поему-трагедію "Ніж у сонці". У 1962 р. вийшла перша збірка поета  - "Соняшник".Через політичні мотиви Івана Драча відрахували з університету й перестали друкувати. Натомість друкувався в українськомовних виданнях Польщі й Чехословаччини.

Протягом 1963–1964 років навчався на Вищих сценарних курсах Держкіно СРСР.  Працював на кіностудії імені О. Довженка, в редакції "Літературної України", обирався секретарем Спілки письменників України.

В кінці 1980-х років поет став першим головою Народного Руху України, тричі обирався депутатом Верховної Ради. Раніше І. Драч очолював громадську організацію Конґрес української інтеліґенції.

"Я дуже мало досяг. Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості.", - Іван Драч.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

89 років Юрію Щербаку

12 жовтня виповнюється 89 років Юрію Щербаку - відомому громадському і політичному діячу, письменнику, сценаристу, публіцисту, дипломату, захиснику довкілля.

Він один із засновників і перший голова Української екологічної асоціації "Зелений світ", перший лідер Партії зелених Украіни. У 1992-1994 рр. - посол Украєни в Ізраїлі, у 1994-1998 рр. - посол України в США.

"Світова історія сьогодні поселилася у кожній українській домівці. Нам слід Україну зробити українською. Без любові до України ми не переможемо. А любов до України - це демократичний український націоналізм. Слід створювати нову ідеологію держави, де військо відіграватиме нову визначальну роль.", - Юрій Щербак.

Народився Юрій Щербак у Києві в родині інженера. "Глибинне коріння було в сім’ї, батько і мати ненавиділи комуністів. Батько дав мені оту національну ідею… прищепив любов до історії, до України. ", - згадував в одному з інтерв'ю Юрій Щербак.

Навчався у Київському медичному інституті. Студентом був піаністом у джаз-оркестрі медінституту. Добре малював. Успішно спробував себе у боксі, футболі, волейболі, плаванні. Відміряних йому Богом талантів комусь би вистачило на декілька життів.

Працював у Київському НДІ епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. Громашевського. Займався профілактикою сказу, брав участь у боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України й Узбекистану. Захистив кандидатську і докторську дисертації з епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб.

У 50-х роках розпочав літературну діяльність. У студентській газеті "За медичні кадри" писав перші оповідання. Член Спілки письменників України з 1966 р. і Спілки кінематографістів України з 1971 р. Уся країна читала публіцистичні статті Юрія Щербака про Чорнобильську трагедію. Його документальну повість "Чорнобиль" було перекладено багатьма мовами.

Юрій Щербак вважає, що медицина й література виростають з одного гуманістичного кореня.

Три роки тому Юрій Щербак був нагороджений у США премією фундації Антоновичів. Премію йому принесли романічна трилогія "Час смертохристів", "Час великої гри", "Час тирана", а також за політичний трилер "Зброя судного дня" й книжка політаналітики "Україна в епіцентрі світового шторму".

"У цьому світі швидко змінюються тільки типи й конструкції гармат та літальних апаратів, жіночі моди й зачіски, зірки естради та ще деякі неістотні дрібниці, а такі речі, як добро, любов до рідної землі, сонце, рідна пісня, любов до людей, - усе це існує вічно, не старіє, не вмирає", - вважає Юрій Щербак, написавши це у "Маленькій футбольній команді".

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Дарія Цвєк (Маркевич)

10 жовтня 114 років тому на Тернопіллі народилася Дарія Цвєк (Маркевич) - відома українська кулінарка, авторка книг з чудовими рецептами (1909-2004).

Після закінчення гімназії Дарія Маркевич вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства у Коломиї. Грала на флейті в оркестрі Коломийського педагогічного семінару.

Понад 30 років вчителювала у Львові, на Тернопіллі, у Станиславові (нині Івано-Франківськ). У Станіславові працювала у вечірній школі, технікумі сільського господарства, на станції юних натуралістів. Дарія Цвєк товаришувала з однокласницею своєї родички - Іриною Вільде, яка порадила їй занотовувати рецепти і згодом видати книжку. Коли письменниця чула заперечення від Дарії Цвєк, що не зможе, давала одну пораду: "Як говориш, так і пиши".

Ще зі шкільних років вона записувала рецепти від бабусі, мами та тітки, але не могла припустити, що саме вони популяризуватимуть українську кухню,  а її саму зроблять відомою на весь світ.

Довкола Дарії Цвєк завжди гуртувалися люди, бо вона мала надзвичайний дар - запалюватися ідеєю і йти до мети.

"Пані Дарія була справжньою трудівницею. Вона мала в собі стільки енергії і завзяття, стільки любові і доброти. Чи не тому доля виявилась до неї винятково прихильною. Зі своїм походженням із старовинної галицької родини, зі своєю приналежністю до національно патріотичної інтелігенції - Дарія Цвєк зуміла не просто вижити в часи терору, обминути тюрми і заслання, але й реалізувати себе як творчу особистість.", - Видавництво Старого Лева.

Кулінарні книжки Дарії Цвєк стали легендою. Книжку "Солодке печиво" перевидавали дев'ять разів, вона вийшла мільйонними накладами.

Підготовлено за матеріалами з відкртих джерел.

День пам'яті Олени Пчілки

     
4 жовтня день пам'яті Олени Пчілки (Ольги Драгоманової) - видатної письменниці, педагогині, перекладачки, фольклористки, етнографині, видавчині і редакторки, активної громадської діячки, члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук (1849-1930).

    "Олена Пчілка зуміла блискуче зіграти на театрі життя так багато ролей, що її долю й діяльність дуже важко вловити якимось одним визначенням. Аристократка української літератури. Велика мати українського націоналізму. Емансипантка, феміністка й організаторка жіночого руху. Мати Лесі Українки. Чільна постать київської Старої Громади. Журналістка, видавчиня, політична діячка. А ще - красуня, законодавиця мод (нинішньою популярністю вишиванок, знанням про розмаїття орнаментів і фасонів ми великою мірою завдячуємо якраз їй), королева балів і невтомна збирачка пісень, узорів, зразків ужиткової народної культури.", - BBC News Україна.

    "Народила Україні не тільки геніальну Лесю, а й була порадницею. вірним другом до останніх днів… Ні, більшої, значно більшої шани заслуговує Олена Пчілка від свого народу, що йому так вірно, так жертовно служила.", - Олесь Гончар.

    Народилася Ольга Драгоманова в Гадячі на Полтавщині, а її громадянське становлення почалось на Волині.

    Багато чого на ниві українства їй довелось робити вперше. Була першою журналісткою і першою жінкою-академіком. Організувала першу українську бібліотеку, поставила декілька українських спектаклів у Луцьку. Писала поезії, прозу, драми, критичні статті. Олена Пчілка була різнобічно обдарованою особистістю, мала композиторські здібності, виявляла неабиякі нахили до малювання, що передалися й Лесі.

    Нею захоплювались, їй симпатизували, її принциповість та незламність викликали подив у багатьох людей.

    Усе своє життя Олена Пчілка присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації.

    З вдячністю і гордістю називала Леся Українка свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.