Микола Вінграновський

7 листопада виповнюється 87 років від дня народження Миколи Вінграновського - видатного українського письменника-шістдесятника, кінорежисера, актора, сценариста, Шевченківського лавреата (1936-2004).

Його називали голосом свого покоління, чарівником слова.

"Загалом же поет - до сорока років, великий поет - до тридцяти, а що робити далі? Тому багато йдуть у політику. А я пишу прозу і знімаю фільми.", - Микола Вінграновський.

Геній слова. Творча робітня Миколи Вінграновського

“Я син зорі, що з Кобзаря росте…”

                                                               М. Вінграновський

Буковинському віче - 105 років

          Події 3 листопада 1918-го року стали однією з найяскравіших сторінок літопису нашого краю.

Тоді понад 10 тисяч буковинців – мешканців Чернівців, інших міст і сіл краю зібралися на народне віче і заявили про об’єднання української частини Буковини із Західноукраїнською державою та злуку з Великою Україною. Буковинці висловили спільне бажання жити разом з усією великою і неподільною українською родиною в єдиній державі.

Буковинське народне віче стало знаковою подією в українському державотворенні. Його ухвала мала фундаментальне значення на подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради та ін.

        Сьогодні, у цей не простий час, ми знову боремося за ті ж цінності й захищаємо те ж бажання жити в цілісній, вільній та незалежній Україні. Честь і шана відважним донькам та синам Буковини! Слава Україні! Героям Слава!

"Розстріляне Відродження"

      

   3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) було розстріляно 265 в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення. Серед них Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Мирослав Ірчан, Марко Вороний та багато інших представників національної інтелігенції. Загалом в один день розстріляно десятки вчених, літераторів, працівників культури й освіти, діячів мистецтв - цвіту української нації. Пізніше цих людей і їх спадщину назвали "Розстріляним Відродженням". Сандармох - злочин без терміну давності.

29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового

 

29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового, улюбленого багатьма поколіннями відомого українського поета-гумориста і сатирика, лавреата премії імені Остапа Вишні, першого лавреата премії імені Петра Сагайдачного  (1922-2004).

Він був справді народним, улюбленим, умів навіть в лаконічній мініатюрі передати смак народної душі. Гуморески Павла Глазового входили до репертуару народних артистів України Андрія Сови, Ніли Крюкової, Анатолія Литвинова і входять до репертуару Анатолія Паламаренка.

Його іскристий гумор і влучне слово часто мали характер народного анекдоту.

Поет є автором 13 книжок сатири і гумору, восьми книжок для дітей.

27 жовтня День української писемності і мови

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

© Ліна Костенко

27 жовтня День української писемності і мови.

Відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського  дата святкування Дня української писемності та мови  перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

Традиційно цього дня відбудеться радіодиктант національної єдності. Авторкою радіодиктанту-2023 стала українська поетеса і перекладачка Катерина Калитко. Назва тексту - "Дороги України".

Текст читатиме актор і режисер Олексій Гнатковський, якого ми нещодавно бачили у фільмі Олеся Саніна "Довбуш", де він зіграв брата головного героя.

Долучаймося до написання радіодиктанту, хто матиме змогу.

 А бібліотека запрошує ознайомитись з книжковою виставкою "Говори українською, бо ворог не може"

 

351 рік Пилипу Орлику

 

351 рік тому,  21 жовтня 1672 р. (за іншими даними  11 жовтня), народився Пилип Орлик - видатний український державний, військовий і політичний діяч, гетьман України, співавтор "Угод та Конституційних прав і вольностей Війська Запорозького" - документ, який пізніше дістав назву "Конституція Пилипа Орлика".

"Навчався Пилип Орлик у Вільнюсі в Єзуїтському колегіумі, згодом – у Могилянській академії в Києві, де вивчав латинську мову, стилістику, риторику, філософію та поезію. Одруження в Полтаві з донькою козацького полковника Анною Герцик відкрило йому двері до правлячої державної еліти.

З 1707 року був генеральним писарем війська Запорозького, а після поразки в Полтавській битві 1709 року і смерті Мазепи – обраний гетьманом. Французький посол у Константинополі Дезайєр, котрий мав зустріч з Орликом невдовзі після обрання його (Орлика) гетьманом, доповідав міністрові закордонних справ Торсі: "Новий запорозький гетьман – людина з розумом і освітою. Він гарно тримається, зовсім молодий (38 років). Гетьман казав мені, що впевнений у визволенні України з-під москалів. Він прохав протекції для своєї нації й його християнської величності, кажучи, що в інтересах Франції, аби Порта розпочала війну з мскалями".

У боротьбі проти Росії Орлик уклав союз з Османською імперією і Кримським ханством.

Помер гетьман в Парижі, в маєтку старшого сина – генерала Григорюса Орлі (Григорія Орлика) у віці 70 років. Як зазначив відомий історик Дмитро Дорошенко, "Орлик старався використати кожну нагоду, кожен міжнародний конфлікт на сході Європи, щоб тільки поставити українську справу на порядок дня. Але всі старання великого українського патріота були даремні. Московське царство після полтавської перемоги зробилося могутньою державою, Російською імперією, яка посіла провідне місце в північній і східній Європі".", - УКРІНФОРМ.

Депортація населення Західної України

 

21 жовтня 1947 р. пройшла наймасовіша депортація населення Західної України. За один день до Сибіру і Казахстану було вивезено понад 75 тисяч українців.

"Після завершення радянсько-німецької війни, діяльність Української повстанської армії спрямовувалась проти радянських владних структур. Занепокоєне складною ситуацією в Західній Україні, політичне керівництво СРСР постійно шукало нові форми нейтралізації повстанського руху. Саме депортація стала потужним та ефективним інструментом для розправи з «інакомисленням» українців.

У 1944-1946 роках з теренів Західної України у віддалені місцевості СРСР було депортовано 14728 родин учасників національно-визвольного руху. Проте партійне керівництво вимагало від силових структур не зупинятися на досягнутому. Найбільша депортація населення із Західної України відбулася 21 жовтня 1947 року. Вона увійшла в історію під кодовою назвою операція "Захід".

Операція розпочалась у Львові о другій годині ночі: в помешкання львів’ян вривалися військові й після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого цілі сім’ї у вантажівках доправляли на залізницю. З 2 до 4 години ночі те саме спіткало жителів Рава-Руської, Жовкви, Бузька, Городка, Яворова. На Буковині, Волині, Івано-Франківщині, Рівненщині, Тернопільщині все розпочалось о 6 годині ранку. Під час виселення силовики вилучали зброю, націоналістичну літературу і антирадянські листівки, брали у полон учасників підпілля. Майно виселенців конфісковувалось та передавалось у державну власність. Протягом доби в Західній Україні виселили 26 682 родини або 76 192 осіб: 18866 чоловіків, 35152 жінки та 22174 дитини.

Наступного дня перші потяги вирушили до віддалених районів СРСР. На всіх депортованих чекали каторжні роботи на копальнях та в колгоспах Сибіру. Операція «Захід» стала однією з найбільш масових і короткотермінових депортацій західних українців. Проте вона була не першою і не останньою. Загалом з 1944 по 1953 рік в Західній Україні було репресовано понад 500 тис. осіб, заарештовано близько 134 тис., вбито 150 тис., виселено за межі України на довічний термін понад 200 тисяч людей.", - УКРІНФОРМ.