Цей зал справді наповнений болем і горем. Сотні фото наших односельчан. Зберігаються записані спогади свідків та учасників тих подій. Кожен куточок тут було детально продумано. Це тьмяне світло, яке проникає через вікно залу – це мрія про повернення додому. На жаль, їхня надія обмежувалася гратами на вікнах та колючим дротом.
Сьогодні ми схиляємо голови, віддаючи шану тим, хто загинув чи постраждав від тоталітарного режиму за свою свободу, національність, віру, політичні переконання та громадянську позицію. Ми згадуємо, щоб знати, пам’ятаємо, щоб не повторити страшну трагедію, яку довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові, зокрема нашим односельчанам, на шляху до незалежності
То ж запрошуємо всіх бажаючих відвідати наш музей і ознайомитися з матеріалами, зібраними гуртківцями-музеєзнавцями нашого села під керівництвом керівника гуртка «Юні екскурсоводи-музеєзнавці» Глибоцького ЦТКСЕУМ Гищук
Лідії Петрівни та директора музейного комплексу на громадських засадах Вінтоник Ольги Георгіївни.
Щира вдячність, глибока шана усім нашим інформантам, які допомогли заповнити цю приховану від людей страшну сторінку історії нашого села. Дякуємо за небайдужість. Усі, хто долучився до цієї справи, маєте велику поману... Страшно подумати, але усі репресовані наші земляки, які покояться десь далеко від рідного краю, не в рідній землі, а під небом чужим, відійшли у інші світи без засвіченої свічечки, без поминального дзвону...Згадаймо їх, пом'янімо і пам'ятаймо.
ВідповістиВидалити