19 травня – День пам'яті жертв політичних репресій.

Невинних жертв репресій гори

Ледь-ледь встигали закидати.Тож приспустіть в цей день прапори,

Щоб про катівню нагадати.

Бо час хоч пам’ять захистити

Про них, розстріляних по списку!

Жаль, епітафій не вмістити

Всіх на одному обеліску

Щорічно в третю неділю травня в Україні вшановують пам'ять жертв політичних репресій.

День пам’яті встановлено Указом Президента від 21 травня 2007 року та відзначається з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

19 травня в Старововчинецькому БНТД вшанували пам’ять жертв політичних репресій.

Ведучі оголосили сумну статистику жертв Великого терору та масових політичних репресій – мешканців району, які в 40-х роках ХІХ століття заплатили свою високу ціну за вільну сьогодні Україну та оголосили хвилину пам`яті.

У 25 населених пунктах Глибоцького району було репресовано 2290 осіб. В тому числі у Старому Вовчинці – 153 репресованих.

Починаючи з березня 1941р. почали висилання громадян нашого села до Сибіру. 10 березня 1941р. було вислано 10 сімей, а 13 червня -  біля 40 сімей. Висилали малих і старих, хворих і навіть вагітних жінок. Більше 20 осіб нашого села померли в сибірському висланні.

Влітку 1944р. 146 чоловіків 18-52 років були вивезені в Карело-Фінську РСР м. Медвежегорськ нібито для відбудови Біломоро-Балтійського каналу, а насправді це була сталінська політика планового знищення громадян України, в тому числі і нашого села.

В таборі Медвежегорськ для наших людей були створені тюремні умови. Харчування було гірше, ніж у тюрмах для карних злочинців, відсутній теплий зимовий одяг, погане житло ( в бараках в зимовий період майже не опалювалось), відсутнє медичне обслуговування. Все це привело до різноманітних захворювань табірників. Від холоду, голоду, хвороб 63 жителі села померли в таборах Медвежегорська та Кафан у Вірменії.

В бібліотеці всі бажаючі змогли ознайомитися з книжковою виставкою «Злочин, якому нема прощення».

На жаль, у вітчизняній історії було багато трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому.