28 листопада – День вшанування пам’яті жертв Голодомору

                                                                                                                            

  Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю!

Всі українські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті 

невигасний Собор!

…Це 22-й рік…

…Це 32-й рік…

                                                                                         …Це 33-й рік…

…Це 46-й рік…

Голодомор, Голодомор, Голодомор!...  

Історія Голодомору

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.

ЖНИВА РОЗПАЧУ. 2020

Голодомор 1932-1933 років - одна з найтрагічніших сторінок української історії, яка поглинула мільйони безневинних, - не підлягає забуттю…

Не забудемо 28 листопада 2020 року поставити на підвіконня запалену свічку, як символ пам’яті і тепла наших сердець, у яких генетично закладена велич і сила могутньої душі і сили волі.

                             

ГОЛОДОМОР

Ясна зірка Буковини

« Зміст усієї творчості О. Кобилянської – се музика…

Ся музика не усипляє, а вічно нагадуючи

про красний світ, про гармонію, красу, – нагадує

 тобі самого тебе і твій головний обов’язок:

боротьбу за твою красну душу»

М. Євшан

27 листопада - 157 років від дня народження славетної української письменниці родом з Буковини Ольги Юліанівни Кобилянської (1863 - 1942).

27 листопада 1863 року в містечку Гура-Мора в Південній Буковині народилась видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У дитинстві вона мріяла бути акторкою, але обрала професію за покликом серця – бути письменницею.

Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою.  В центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі – психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.

Українська письменниця, учасниця жіночого руху на Буковині, Ольга Кобилянська стала однією з найосвіченіших жінок свого часу. Вона перекодувала українську літературу, наповнивши її образами інтелігентної та вольової жінки, яка вийшла за рамки  світоглядних обмежень, зумовлених вихованням та соціальними стереотипами.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою повість «Людина» був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Пізніше з’явилися оповідання й повість «Він і Вона» (1895), “Царівна” (1896), “Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898). Одним з найпоетичніших творів вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала” (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Протягом 1915-1923 рр. Кобилянська пише нитку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р ), у якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.

   І насамперед ім’я Ольги Кобилянської асоціюється з її повістю «Земля». Тема братовбивства, відображена ще в Біблії, одержала в української письменниці настільки високе соціально-трагічне звучання, що «Земля» стала явищем не лише вітчизняної, а й світової літератури.

З 1927 року в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом пенсія, що дала письменниці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, в якому письменниця прожила останні роки свого життя.

   Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях.

ЛИЦАР СЛОВА

                                          25 листопада 1917 року в містечку Кіцмань Чернівецької області народився Михайло Григорович Івасюк. Містечко, де не раз бував Юрій Федькович, де жив і учився Сидір Воробкевич, де викладав у гімназії українську мову й літературу та керував хором товариства «Боян» Сильвестр Яричевський….

        Виховувався в сім’ї, де обожнювали українське слово, проте здобував освіту в ліцеях Кіцманя і Чернівців, де не навчали рідною мовою. Восени 1934 року в чернівецькому дитячому журналі «Українська ластівка» з’явилася його перша публікація «Розкажу тобі казку».

Восени 1939 року вступив до університету, проте вже через кілька місяців був відрахований через неспроможність заплатити за навчання. Щоб не опинитися у румунському війську, Михайло перейшов румуно-радянський кордон, аби продовжити навчання в одному з радянських університетів. Натомість він потрапив до в'язниці. З 1940 року відбув  6 років ув'язнення в гулагівських таборах та на заслані на берегах Печори.

Там він оволодів медичними навичками, познайомився з інтелігентними людьми, зібрав власну бібліотеку з півсотні книг, серед яких були твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини. У 1946 р. Івасюк повернувся до Кіцманя. Викладав у місцевій десятирічці й сільськогосподарському технікумі. Водночас опановував  французьку філологію у Чернівецькому університеті.

Прозові твори Михайла Івасюка почали виходити у 1950-х роках. Спочатку публікував  нариси та замальовки на сторінках місцевих газет, а 1957 року – в альманасі «Радянська Буковина» вийшов скорочений варіант повісті «Чуєш, брате мій…». Невдовзі з цієї повісті виріс виданий 1960 року в Києві роман «Червоні троянди», за який Івасюка прийняли до Спілки письменників (1962). Наступні його прозові книжки – збірка оповідань «Відламана галузка» (1963), повісті «Двобій» (1967) та «Весняні громовиці» (1970), романи «Вирок» (1975-1977) і «Серце не камінь» (1978). Усі вони, як і «Червоні троянди», були звернуті до життя Північної Буковини 1930-х – початку 1940-х років.

У 1964 році Михайло Івасюк розпочинає викладацьку роботу в Чернівецькому університеті на кафедрі української літератури, де пропрацював потягом 23 років.

На схилі віку письменник опублікував у журналі «Жовтень» (1988, №9-10) повість «Монолог перед обличчям сина».

Внесок Михайла Івасюка до літературно-мистецької скарбниці відзначено Літературною премією імені Дмитра Загула (1992) та Літературно-мистецькою премією імені Сидора Воробкевича (1993).

           Помер Михайло Івасюк 5 лютого 1995 року

БІОГРАФІЯ МИХАЙЛА ІВАСЮКА

Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка

21 листопада - День Гідності та Свободи в Україні

            В Україні 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи.  Свято приурочене двом революціям, які відбулися в Україні на початку XXI століття й залишили визначальний і незабутній слід в історії.

В цей день вся країна вшановує громадянський подвиг, патріотизм і мужність людей, що стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

Обравши свободу, Україна заплатила надто високу ціну. З вини російського агресора уже втрачено тисячі українців, які загинули, обороняючи мирне життя, незалежність і територіальну цілісність країни.

Але варто також пам’ятати, що обраний українським народом шлях хоч і важкий, але незворотний – події, які почалися біля монументу Незалежності ввечері 21 листопада 2013 року, тривають і досі.

Цей день потрібно пам'ятати, адже свобода та гідність стали найціннішими для українців. За це боролися наші пращури, за це ми воюємо і сьогодні з Росією.

З нагоди Дня Гідності та Свободи бажаємо мирного неба над українською землею, добробуту й злагоди в українських родинах.

 

 

Сьогодні – Всесвітній день доброти

Спробуйте бути хоча б трохи добрішими –

і ви побачите, що не в змозі зробити поганий вчинок.

Конфуцій 

У п'ятницю, 13 листопада, у багатьох країнах світу відзначають Всесвітній день доброти, метою якого є «створення більш доброго і повного співчуття світу».

Саме у цей день 1998 року в Токіо відкрилася перша конференція Всесвітнього руху за доброту, у якій брали участь Австралія, Канада, Японія, Таїланд, Сінгапур, Велика Британія, США. Згодом до руху приєдналися й інші країни.

Згідно з дослідженням японських і американських психологів, чим більше добрих вчинків ми робимо, тим щасливішими почуваємось. На думку вчених, хто висловлює свою подяку, ніжність й інші добрі почуття до людей у конкретних повсякденних справах, не лише з великим оптимізмом дивляться на світ, але й фізично почуваються краще і загалом в житті більш гармонійно.

Коли людина допомагає іншим, її мозок виробляє велику кількість ендорфінів, так званих гормонів щастя, також відомих, як природне знеболювальне. Крім того, ендорфіни мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу та полегшують депресію.

За роки свого існування День доброти набув своїх добрих і світлих традицій. У цей день у багатьох країнах заведено дарувати квіти та усмішки, робити щирі компліменти та добрі вчинки, говорити приємні слова, адресовані як близьким, так і незнайомим людям.

Відзначати Всесвітній день доброти дуже просто! Все, що вам потрібно — це зробити добру справу. Наприклад:

- сказати теплі слова побратимам;

- привітати товаришів по службі та пригостити їх смачненьким;

- притримати двері для людини, що йде позаду;

- бути ввічливими за кермом;

- організувати для своїх близьких приємне свято;

- подякувати батькам;

- частіше обійматися!

Зробімо цей день сповненим добром разом!

9 листопада - День української писемності та мови

                          Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

                          Так і мови нема без народу,  

                                      і народу без мови нема.

В. Забаштанський 

День української писемності та мови — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».

В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».

Тести з української мови та літератури

Вікторина “Солов’їна калинова – українська наша мова”.

Як ще можна перевірити та покращити свої знання мови?

Рекомендуємо український ресурс: 

Мова — ДНК нації (ukr-mova.in.ua)

Там є різноманітні вправи, диктанти, правила, словники. Також вбудована функція перевірки свого тексту на наявність помилок та русизмів. А із “суржиком” борються за допомогою яскравих та цікавих малюнків із простими поясненнями.

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

3 ЛИСТОПАДА ВІДЗНАЧАЮТЬ 102 РІЧНИЦЮ БУКОВИНСЬКОГО ВІЧА.

      Буковинське віче — народні збори, організовані 3 листопада 1918 року в Чернівцях Українським крайовим комітетом  (Омелян Попович, Осип Бурачинський та інші), утвореним там 25 жовтня 1918 року, як складова частина Української Національної Ради у Львові. На зборах були присутні понад 10 000 осіб з усіх повітів Герцогства Буковина. Збори відбувались на центральній площі міста перед магістратом.

Віче проголосило возз'єднання Буковини Північної (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська  частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Кимполунзького повітів) із Західно-Українською Народною Республікою та злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею».

Буковинське народне віче – важливий акт у процесі національно-державного визначення конституційним шляхом української частини Буковини. Нехай же звитяжна боротьба українців Буковини у листопаді 1918 року за свою незалежність і державність додає нам зараз більшого завзяття, наполегливості, творчої праці у будівництві нової, вільної, суверенної України.  

З нагоди Дня Буковинського віча ми  запрошуємо користувачів до перегляду матеріалів виставки  "Народне віче Буковини", яка представлена в нашій бібліотеці.