18 травня - День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році. У цей день з півострова відправили перший ешелон кримських татар. Загалом було депортовано близько 200 тисяч осіб.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли в Узбекистан і сусідні райони Казахстану, Таджикистану і в деякі регіони РРФСР. 

У результаті депортації загинуло 46% чисельності кримськотатарського населення, серед яких половина - це діти до 18 років.  В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом.

У цей день проходять жалобні заходи пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.

Згідно з постановою Верховної Ради України, 18 травня оголошено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Депортація кримськотатарського народу. Історія геноциду

З ДНЕМ ВИШИВАНКИ!

Сьогодні, 18 травня, відзначається Всесвітній День вишиванки. Свято, основною метою якого є відродження справжніх українських традицій та цінностей. А ще в ньому – справжній код ідентичності та самобутності українського народу.

Особливе значення День вишиванки має зараз - тоді, коли росія продовжує повномасштабну війну проти України. Сьогодні наші захисники та захисниці носять військову форму замість національного одягу. Українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя.

Дякуємо вам, ЗАХИСНИКИ і ЗАХИСНИЦІ, за можливість одягти сьогодні наші вишиванки - обереги, які здавна несуть в собі духовне багатство, мудрість і зв’язок багатьох поколінь.

Нехай День вишиванки зітре кордони і об'єднає  українців по всьому світу, а мудрість і сила тисячолітньої традиції дає нам натхнення. 

Бажаємо зміцнення української ідентичності, заради процвітання України.

З ДНЕМ ВИШИВАНКИ!

 

                          

18 травня - Міжнародний день музеїв

   Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

                                                                

15 травня - Міжнародний день сім'ї

Сім’я – це найдорожчий і найцінніший скарб. Тому в міжнародний день сім’ї бажаємо, щоб сім’я була тихою і затишною гаванню. Нехай підтримка найрідніших допомагає впорається з будь-якими труднощами. Нехай всередині сім’ї буде мир та любов!

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

Хай скоріше буде Перемога, Мирним буде небо, 

                                     бережіть свою сім'ю!

"Я перед нею помолюсь, як перед образом святим"

           "Я перед нею помолюсь, як перед образом святим".  Під такою назвою пройшов День Матері в Старововчинецькому БНТД. На заході були запрошені матері, дружини, бабусі, сестри, доньки наших захисників-односельчан.

Хвилиною мовчання згадали наших воїнів-Героїв, які віддали життя за наше майбутнє. Звучали пісні, вірші про найдорожчу в світі Мати. У народі кажуть: "Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям". Бо ж справді, мати в хаті - це сонечко, що дає життя всій родині.

Велика подяка нашим захисникам, хто зараз нас захищає, ризикуючи своїм життям. У нас з вами є ранок, день, ніч завдяки ЗСУ. Хай береже Вас Господь.

Всіх присутніх матерів привітала староста сіл Старий Вовчинець та Біла Криниця Лілія Заболотнюк.

В бібліотеці експонувалася книжкова виставка "Мама - берегиня роду і народу".

Вітаємо з святом Матері !

Бажаємо здоров'я, терпіння, хороших радісних новин, перемоги, миру, Божого захисту!

Слава Україні! Героям слава!

З плеяди видатних буковинців

        Дарина Макогон, літературне псевдо Ірина Вільде - українська письменниця, яка писала для людей, відстоювала українську мову, популяризувала українську родину,  яку вважала основою всього.

Народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці у родині відомого педагога та письменника Дмитра Макогона. У рідному місті з 1922 році отримувала освіту у гімназії, після цього - вступила до Львівського університету на гуманітарний відділ, навчання у якому, на жаль, у зв’язку із процесом пацифікації, так і не вдалося завершити. Саме в цей час починаються її перші творчі спроби: друкують оповідання «Повість життя», а згодом - цілу низку оповідань, таких як «Метелики на шпильках», «Повнолітні діти», «Історія одного життя», «Яблуні зацвіли вдруге» тощо.

 Письменниця з трагічною долею, хоча на перший погляд її життя видається тихим і щасливим. Із-під її пера вийшли листи до Сталіна на захист української мови та численні звернення до органів радянської влади в обороні українських дисидентів. Вона отримала літературну премію імені Тараса Шевченка, була депутаткою Верховної Ради УРСР другого скликання та очільницею Львівської організації Спілки письменників України. Завдяки твердому й непокірному характеру її поважали, дослухалися до її думки. Недарма  ЮНЕСКО внесла Ірину Вільде до числа знаменитих людей ХХ століття.

У 30-40х роках вона була дуже популярна, тому  влада побоялася запроторити її в сибірські табори, натомість нищила її родину.

 Рекомендуємо відкрити для себе незламну жінку, 

                 прочитати її твори.

 Автобіографічний роман " Повнолітні діти". Події відбуваються у 20-х роках ХХ століття на окупованій Буковині. Роман розповідає про прогресивно настроєну молодь, що стала на шлях боротьби, про перші світлі почуття.

Роман "Сестри Річинські". Хроніка родини священика Річинського, про  побут різних верств галицького суспільства.

Повісті  "Метелики на шпильках", "Б'є восьма" . Своєрідний художній міф про Чернівці, віконце у ментальний світ західноукраїнської молоді міжвоєнної пори.

 Вільде Ірина. Біографія Ірини Вільде - УкрЛіб

"ОБРАНИЙ ПОЕЗІЄЮ Й МУЗИКОЮ"(ДО 187-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СИДОРА ВОРОБКЕВИЧА)

 

        5 травня 1836 року,   народився відомий український композитор, музично-культурний діяч, письменник православний священик і педагог - СИДІР ВОРОБКЕВИЧ.

Митець мав  чимало псевдонімів такі як: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен  , Ісидор Воробкевич, С. Волох тощо.

Народився Сидір Воробкевич в сім’ї православного священника, вчителя богослов’я.

Його батько працював при Чернівецькій гімназії професором релігії та філософії. Мати померла в 1840 році. Через п’ять років помер і батько, і Сидір разом зі своїм братом Григорієм залишилися сиротами. Дідо, о. Михайло Воробкевич, забрав їх до своєї родини у Кіцмань.

Спочатку Сидір Воробкевич навчався у Чернівецькій гімназії, згодом – у духовній семінарії, яку закінчив 1861 року. У гімназії він почав писати вірші й укладати до них музику. Потім був священником у буковинських селах, де вивчав фольклор і побут їхніх мешканців.

Літературна діяльність Сидіра Воробкевича розпочалася 1863 року, коли в збірнику „Галичанин” було надруковано його п’ять перших віршів під загальною назвою „Думки з Буковини”. 1877 року він видав перший буковинський альманах „Руська хата”.

Помер Сидір Воробкевич 19 вересня 1903 року в Чернівцях.

Воробкевич Сидір Іванович: біографія,

 біографічні статті

Сидір Воробкевич – “будитель” української Буковини