У Старому Вовчинці не обходилося це свято без вечорниць, вареників із несподіванками та ворожінь… У андріївську ніч парубки бешкетують, роблять різні збитки, а дівчата цієї ночі випрошують хорошої долі у Святого Андрія: «Андрію, Андрію – подаруй надію…» Свято Андрія – це і радість, і сум, і потаємна надія. Старші люди згадують, як святкували колись: сходились до одної хати, жартували, співали, різні історії оповідали та в різні ігри грали, ворожили…
Старововчинецький краєзнавчий музей в передандріївський вечір відсвяткував чудове свято апостола Андрія… Саме у це надвечір’я відбулося чергове передавання світлих, добрих традицій наших дідів-прадідів у душі молодого покоління. Місточком між минулим і сучасним послужили наші сільські берегині – Народний аматорський колектив «Вишиванка» Старововчинецького будинку творчості та дозвілля (директор Оліяна Балан) та господиня краєзнавчого музейного комплексу Ольга Вінтоник. Пісні, давні спогади, жартівливі дійства у стінах селянської хати, де ще збереглося тепло рук і незрима присутність предків, де пахло різнотрав’ям, допомогли поринути у дух минувшини десятикласникам Старововчинецького ліцею.
…Звечоріло… Біля печі порається ґаздиня, готує святкову вечерю, ґазда десь ще завидка подався до кума і, як усе, прийде «у штири ниті»... А дочка вже коси прибрала червоною політичкою і зазирає у віконце – десь у дворі чує веселий регіт – і проситься на вулицю. «Гай, гай!... – мати до неї. – Іди! Іди та ж дивиси, аби фіртку у потоци ни шукали!..»
«…А живе джерело не нуртує, а б’є і струмує до самого серця…»
Немає коментарів:
Дописати коментар