ТЕЛЕГУЗ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

 ТЕЛЕГУЗ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ (1964 – 2022)

Телегуз Василь Іванович, народився 1 січня 1964 року в с.Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області в сім’ї колгоспника.

В 1981 році закінчив Старововчинецьку СШ і в цьому ж році поступив у Хотинський сільськогосподарський технікум Чернівецької області.

В червні 1982 року був призваний на дійсну військову службу, яку проходив з червня 1982 року по листопад 1982 року в учбовому батальйоні зв’язку в/ч 6677. З листопада 1982 року по липень 1983 року в м. Горькому в/ч 7408.

В 1983 році поступив в Омське вище танкове інженерне училище, яке закінчив в 1988 році.

З 1988 – 1991 рік проходив службу в ГСВГ.

З 1992 року був направлений для проходження служби на посаду заступника командира ремонтної роти 201 танкового полку 66 механізованої девізії 38 армійського полку Західного ОК.

В 1995 році назначений на посаду заступника командира по озброєнню начальником технічної частини 70 ОРВ батальйону 66 механізованої девізії 38 армійського корпусу Прик ВО.

З 2001 року призначений заступником командира механізованого батальйону з матеріально-технічного забезпечення в 300 гвардійський механізований полк Західного ОК.

8 вересня 2005 року звільнений з військової служби в запас.

З 5 серпня 2015 року по 31 жовтня  2016 року проходив військову службу по мобілізації в ОК «Схід».

З 9 серпня 2017 року по 1 жовтня  2021 року проходив службу по мобілізації в ОК «Південь». Був звільнений за станом здоров`я.

З 1 березня 2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням, був мобілізований на посаду начальника відділу забезпечення та експлуатації наземних систем озброєння логістики оперативного командування «Південь».

21 березня 2022 року присвоєння звання Полковника.

Березень 2022 року загинув від ушкоджень внаслідок військових дій від вогнепальної та іншої звичайної зброї.

19 травня  2022 року указом президента України №349/2022 був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Похований в рідному селі Старий Вовчинець

Залишились дружина, діти, онук

Василь Іванович був людиною, який завжди намагався допомогти порадою і справою. Сусіди, колеги з роботи, просто знайомі — всі поважали його за розважливість, ґрунтовність та досвід.

У своїй сім`ї є приводом для гордості та прикладом справжнього чоловіка. Він був вимогливий і суворий, мудрий і сміливий, сильний і міцний, люблячий чоловік, батько,  дідусь та брат. Онук згадує про дідуся дуже тепло, каже: «Бабусю, коли я виросту, то куплю ракету і полечу до діда на небо і побачу його». Коли він посміхався , то стільки ласки і тепла було у його погляді.

«Наш тато — ГЕРОЙ! Ще з 2015 року він виконував свій військовий обов`язок, захищаючи нас від ворога. Так, наприкінці 2021 року звільнився за станом здоров`я, але коли 24.02.відбулося повномасштабне вторгнення не зміг залишитися осторонь. Ми його любимо, пишаємося та дуже сумуємо. В нашому серці та пам`яті він назавжди! Найбільше хочу, щоб тато зараз взяв мене за руку.»

В колі родини