29 вересня - День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Осіння, пам’ятна,

в жалобі чорна ніч.

У Бабинім Яру

палають сотні свіч.

Сльозами сліпить зір

незримий дим гіркий.

Поблідли в небесах

від жаху всі зірки.

29 вересня 2019 року в Україні та світі відзначають 78-мі роковини страшної трагедії, яка відбулася у Бабиному Яру. Ця подія є однією з найтемніших сторінок історії України. Та про неї потрібно пам’ятати, адже саме так ми зможемо вшанувати пам’ять мільйонів жертв Голокосту.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися аж до звільнення Києва від окупації. У 1941—1943 роках тут розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Усього протягом двох років у Бабиному Яру було розстріляно від 100 до 150 тисяч осіб, дві третини з яких склали євреї. Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопувати та спалювати трупи.

Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж "просто зайвими". Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Всі ці події найбільш реалістично були описані Анатолієм Кузнєцовим у романі-документі «Бабин Яр». Автор книги народився та виріс у Києві, на Куренівці поблизу великого яру. Він сам став свідком тих страшних подій. Писати цей роман почав у 14 років, все побачене та пережите записував до товстого зошита.

Про цю книжку краще за все сказав сам А. Кузнєцов: «Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне своє слово. Ця книга розповідає тільки правду – так як це було».

Бабин Яр – це споконвічне нагадування нам про той біль, який ніколи не пройде, і ми завжди пам’ятати повинні про сотні тисяч людей, які загинули в Бабиному Яру.

Пам’ятаємо та вшановуємо полеглих у Бабиному Яру!